Неділя, 18.11.2018, 12:16
Адвокат. Львів
Главная | Регистрация | Вход Приветствую Вас Гість | RSS
Меню сайта
Категории каталога
Мои статьи [16]
Главная » Статьи » Мои статьи

Співвідношення понять «припинення шлюбу», «розірвання шлюбу», «розлучення», «недійсність шлюбу»
Співвідношення понять «припинення шлюбу», «розірвання шлюбу», «розлучення», «недійсність шлюбу»
    Аналізуючи наукові праці з питань припинення шлюбу, розлучення чи розірвання шлюбу, а також вітчизяні нормативні акти з цих питань, приходимо до висновку, що на сьогодні в наявності є певні неузгодженості в позиціях вчених – юристів з окреслених питань і крім того, законодавець не завжди послідовний у використанні основного понятійного апарату інституту припинення шлюбу, зокрема у використанні понять "припинення шлюбу", "розірвання шлюбу" та "розлучення".
    Власне викладене й зумовлює триваючі наукові дискусії та потребу навести власні міркування автора щодо співвідношення понять "припинення шлюбу", "розірвання шлюбу" та "розлучення".
    Перш за все проаналізуємо існуючі дефінітивні визначення вищевказаних понять. Отже, припинення шлюбу в енциклопедичній літературі розглядається як припинення особистих і майнових правовідносин подружжя[1]. Щодо теоретичних розробок питання, то мусимо відзначити наявність різних підходів до визначення припинення шлюбу. Так, В. Маслов і О. Пушкін визначають припинення шлюбу як розпад шлюбу як союзу чоловіка і жінки та зумовлене цим припинення правовідносин, які раніше виникли між ними і засновані на сімейному законодавстві[2] . На думку сучасної дослідниці А.Б.Райчук, з якою автор повністю погоджується, така ознака як розпад шлюбу як союзу чоловіка і жінки характеризує припинення шлюбу не як правове, а як соціальне явище, а тому не повинна братися до уваги при формулюванні визначення припинення шлюбу[3].
    Деякі науковці говорять не про припинення шлюбних правовідносин, а про припинення взаємних прав та обов'язків, які виникають між подружжям у зв'язку з укладенням шлюбу[4]. Хоча інші дослідники переконані в тому, що поняття правовідносин є ширшим, тому варто говорити саме про припинення шлюбних правовідносин.
    Аналізуючи позиції дослідників, вважаємо, що найбільш розгорнуте визначення припинення шлюбу міститься в сучасній вітчизняній сімейно-правовій науці. Так, під припиненням шлюбу тут розуміється зумовлене певними юридичними фактами припинення на майбутнє правовідносин між подружжям, які виникли із зареєстрованого дійсного шлюбу[5].
    Відмінність цього визначення від попередніх полягає в тому, що воно містить таку додаткову ознаку, як припинення правовідносин на майбутнє, а також змінено формулювання з "виникли з юридично оформленого шлюбу"[6] на "виникли із зареєстрованого дійсного шлюбу". Мабуть, обидві ці ознаки вводяться науковцями для підкреслення відмінності припиненням шлюбу від визнання шлюбу недійсним. І хоча формулювання "припинення правовідносин на майбутнє" набуло поширення як у радянській, так і в сучасній українській та російській правовій науці, автор роботи погоджується з тими фахівцями, які вважають його не зовсім вдалим. Таке формулювання передбачає можливість існування ще й якогось іншого припинення, наприклад, "припинення правовідносин на минуле", що, на нашу думку, є неможливим. Ми вважаємо, що саме значення слова "припинити" - перестати робити що-небудь[7] говорить про те, що має відбутися після здійснення відповідних дій. Крім того, аналізуючи конкретні життєві ситуації, також не зрозуміло, чи можна говорити про "припинення на майбутнє".
     Наприклад, реєструючи розірвання шлюбу в органах РАЦСу, шлюбно-сімейні відносини припиняються з моменту реєстрації, а не з якогось моменту в майбутньому. Чи можливо в цьому випадку говорити про припинення не лише на майбутнє, але й на сучасне? Коли закінчується сучасне? З якого моменту починається майбутнє? Навряд чи можливо дати однозначну відповідь на поставлені питання. Ми вважаємо, що такі поняття, як "майбутнє", "сучасне", "минуле" є занадто абстрактними і такими, що не повинні використовуватися при формулюванні правових визначень, тим більше що законодавець має в розпорядженні таке поняття, як "момент припинення правовідносин". З огляду на вищезазначене, найбільш вдалим для формулювання визначення "припинення шлюбу" вважаємо просте формулювання "припинення правовідносин" без указівки на час припинення. Вказівка ж на той факт, що ці правовідносини виникли із зареєстрованого дійсного шлюбу є, на нашу думку, цілком доцільною і одночасно достатньою для того, щоб підкреслити відмінність припинення шлюбу від визнання його недійсним. Проаналізувавши все зазначене, автор приєднується до пропозиції А.Б.Райчук щодо визначення припинення шлюбу таким чином: припинення шлюбу - зумовлене певними юридичними фактами припинення правовідносин між подружжям, які виникли із зареєстрованого дійсного шлюбу[8].
    Терміни "розірвання шлюбу" та "розлучення" розглядаються в теорії сімейного права і використовуються в правозастосовчій практиці органів РАГСу та судів як синоніми. Такий висновок робився як у радянській науці сімейного права[9], так і в сучасній сімейно-правовій науці[10]. Ми також вважаємо, що наведені поняття є синонімічними. У той же час, науковці не завжди є послідовними під час оперування зазначеними поняттями. Так, В. Чигир говорить про "розірвання шлюбу шляхом розлучення"[11]. Виходячи із синонімічного характеру обох понять, можна зробити висновок, що шлюб розривається шляхом його розірвання, що є тавтологією. Автор роботи подялє точку зору тих науковців які вважають, що в даному випадку має йтись про припинення шлюбу шляхом його розірвання (розлучення). Приклади непослідовності в застосуванні зазначених понять знаходимо також у гл. 7 Кодексу про шлюб та сім'ю 1969 р. Ст. 38 цього кодексу називається "Припинення шлюбу шляхом розлучення", причому в тексті цієї ж статті зазначено, що "за життя подружжя шлюб може бути розірваний шляхом розлучення за заявою одного з подружжя або їх обох". Аналізуючи наведену статтю, можна прийти до висновку, що тотожними є не поняття "розірвання шлюбу" та "розлучення", а поняття "розірвання шлюбу" та "припинення шлюбу". "Розлучення" ж є певним способом, за допомогою якого шлюб розривається. Наступні ж статті діючого Кодексу знову ж таки говорять про розірвання шлюбу. Лише ст. 44 говорить про час припинення шлюбу в разі розлучення.
    Якщо виходити з того, що припинення та розірвання шлюбу є поняттями тотожними, то момент припинення шлюбу є також моментом розірвання шлюбу, і відповідно до цієї ж статті є моментом реєстрації розлучення е органах реєстрації актів громадянського стану.
    З іншого боку, із змісту попередніх статей випливає, що в органах реєстрації актів громадського стану здійснюється реєстрація розірвання шлюбу, а не розлучення. Така непослідовність законодавця в межах одного законодавчого акта викликає здивування, та, на нашу думку, є прикладом грубого недотримання правил законодавчої техніки, що викликало ускладнення при застосуванні положень Кодексу про шлюб і сім'ю на практиці. Цікавою є й ситуація, яка склалася в законодавстві Російської Федерації[12] та Республіки Казахстан[13].
    Термін "розлучення'' використовується в Сімейному кодексі Російської Федерації та в законі про шлюб і сім'ю Республіки Казахстан лише один раз - у статті, яка стосується розірвання шлюбу в судовому порядку за інших підстав, і звучить так: "...суд розриває шлюб без з'ясування мотивів розлучення" (ст. 23 Сімейного кодексу РФ, ст. 20 Закону Республіки Казахстан про шлюб та сім'ю).
    З аналізу наведеної та інших статей випливає, що законодавець мав на увазі саме мотиви розірвання шлюбу, а тому ми вважаємо за недоцільне використання ще одного поняття, яке не зустрічається в жодній іншій статті вищезазначених законів. І хоч ми є прихильниками синонімічного характеру термінів "розірвання шлюбу" та "розлучення", ми не вбачаємо практичної необхідності в застосуванні терміна "розлучення".
    З цього приводу А.Б.Райчук наводять достатньо аргументовані міркування про те, що «вдалою і прогресивною» є позицію українського законодавця, втілена в новому Сімейному кодексі. Український законодавець повністю відмовився від використання терміна "розлучення", та оперує лише двома поняттями: "припинення шлюбу" та "розірвання шлюбу"[14].
   Перейдемо до розгляду самого поняття "розірвання шлюбу" ("розлучення"). У дореволюційному сімейному праві давалося визначення розлученню, як "припинення законно існуючого шлюбу за умов, що вказані в законі"[15]. При цьому відмічалося, що саме ці ознаки відрізняють розлучення від природного припинення шлюбу внаслідок смерті одного з подружжя та визнання шлюбу недійсним.
   У науковій енциклопедичній літературі під розірванням шлюбу (розлученням) розуміється, як правило, припинення шлюбу за життя подружжя[16]. Інші науковці під розлученням розуміють юридичний акт, що припиняє правові відносини між подружжям на майбутній період (за деякими винятками, передбаченайбільшої підтримки в юридичній літературі. Автор схильний вважати правильною таку концепцію.
    В. Маслов і О. Пушкін при визначенні розлучення зазначають також, що воно має місце на вимогу одного або обох з подружжя[17]. Наведене визначення не враховує, що розлучення може також мати місце на вимогу інших осіб (напр., опікуна того з подружжя, який є недієздатним). Крім того, ми вважаємо, що дана ознака характеризує саму процедуру розлучення, а не стосується суті даного поняття, а тому при формулюванні визначення до уваги братися не повинна. Необхідно також зазначити, що така ознака як можливість припинення лише правовідносини, що виникли із дійсного зареєстрованого шлюбу, є характерною також для розлучення, а тому, на нашу думку, повинна враховуватися при формулюванні визначення розлучення.
   Беручи до уваги зазначене, вважаємо, що розлучення спід визначати як юридичний акт, який зумовлює припинення шлюбних правовідносин, що виникли з дійсного та зареєстрованого шлюбу.
    Останнім питання, яке треба розглянути, є питання співвідношення між собою понять "припинення шлюбу" та "розірвання шлюбу" ("розлучення»). Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України "Підстави припинення шлюбу" шлюб припиняється внаслідок його розірвання[19]. Аналогічні статті знаходимо і в законодавстві інших країн. Це, наприклад, ст. 16 Сімейного кодексу Російської Федерації "Підстави для припинення шлюбу" визначає, що шлюб може бути припинений шляхом його розірвання за заявою одного або обох з подружжя, а також за заявою опікуна одного з подружжя, визнаного судом недієздатним".
   Таким чином, зазначені статті прямо відносять розірвання шлюбу до підстав його припинення. Аналогічну позицію займає і сімейно-правова наука. Практично всі вчені вважають, що розлучення є юридичним фактом, який припиняє шлюб і одночасно є підставою припинення шлюбу. Ми повністю підтримуємо наведену позицію. Щодо співвідношення понять «припинення шлюбу» та «недійсність шлюбу», то в науці сімейного права теж знаходимо різні думки. Так, Ю.С.Червоний вважає, що припинення шлюбу відрізняється від визнання його недійсним тим, що воно спрямоване у майбутнє, тоді як визнання шлюбу недійсним має зворотну силу і припиняє правові наслідки шлюбу з моменту його укладення. Так згідно зі ст. 104 СК шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим чи внаслідок розірвання шлюбу. Це вичерпний перелік підстав припинення останнього[20]. Проте, ми більшою мірою поділяємо думку А.Б.Райчук, яка вважає, що відімінність між вищевказаними поняття в тому, що "Розірвання шлюбу (розлучення)" є юридичним актом, який за життя подружжя спричиняє припинення шлюбно-сімейних правовідносин та інших прав та обов’язків, обумовлених зареєстрованим з дотриманням вимог законодавства шлюбом», а "недійсність шлюбу" це припинення правовідносин між особами, шлюб яких було зареєстровано з порушенням встановлених законодавством вимог, з моменту реєстрації шлюбу.
    Таким чином, співвідношення понять «припинення шлюбу», "розірвання шлюбу" та "розлучення» та «припинення шлюбу» й «недійсність шлюбу» виглядає так: поняття "розірвання шлюбу" і поняття "розлучення" є синонімами, але останнє набуло найбільшого застосування в науці та побуті, у той час як поняття "розірвання шлюбу" застосовується переважно в законодавстві. У свою чергу, розірвання шлюбу (розлучення) є підставою припинення шлюбу, або юридичним актом, який зумовлює припинення шлюбних правовідносин. А "недійсність шлюбу" це припинення правовідносин між особами, шлюб яких було зареєстровано з порушенням встановлених законодавством вимог, з моменту реєстрації шлюбу.
   Підсумовуючи все зазначене, наведемо основні визначення. Під припиненням шлюбу ми розуміємо зумовлене певними юридичними фактами припинення правовідносин між подружжям, які виникли із зареєстрованого дійсного шпюбу. Розірванням шлюбу (розлученням) є юридичний факт, який зумовлює припинення шлюбних правовідносин, що виникли з дійсного та зареєстрованого шлюбу. Поняття "розірвання шпюбу" та поняття "розлучення» є синонімами, але відрізняються сферою застосування. Поняття "розлучення" набуло найбільшого застосування в науці та побуті, у той час як поняття "розірвання шлюбу" застосовується переважно в законодавстві. Розірвання шлюбу (розлучення) є підставою припинення шлюбу, або юридичним актом, який зумовлює припинення шлюбних правовідносин. "Недійсність шлюбу" це припинення правовідносин між особами, шлюб яких було зареєстровано з порушенням встановлених законодавством вимог, з моменту реєстрації шлюбу.
[1] Большая советская энциклопедия / Глав. ред. Б.А. Введенский. - 2-е изд. - М., 1955. Т. 34. –С.418; Тихомирова П.В.. Тихомиров М.Ю Юридическая энциклопедия. -М. 1997. - С. 189-190.
[2] Маслов В.Ф.. Пушкин АА. Советское семейное право. - К.. 1981. - С. 107.
[3] А.Б. Райчук. Поняття «припинення шлюбу», «розірвання шлюбу», «розлучення». Їх співвідношення// Вісник Київського Національного у-ту ім.Т.Шевченка. Юридичні науки. – Випуск № 69. - 2005. –С.127
[4] Чигир В.Ф. Советское семейное право. - Мм., 1989. –С.111
[5] Червоний Ю.С. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. - К.. 2003. –С.174; Сімейне право України / За ред. O.B. Дзери. - К. 1997. –С.100; Цивільне та сімейне право України. - X.. 2004. –С.601;Цивільне та сімейне право України в запитаннях та відповідях. - X.. 2002. –С.588
[6] Рясенцвв В.А. Советское семейное право. М„ 1981. - С. 115
[7] Ожегов СИ. Словарь русского языка. - М.. 1988. - С. 473.
[8] А.Б. Райчук. Поняття «припинення шлюбу», «розірвання шлюбу», «розлучення». Їх співвідношення// Вісник Київського Національного у-ту ім.Т.Шевченка. Юридичні науки. – Випуск № 69. - 2005. –С.128
[9] Рясенцвв В.А. Советское семейное право. М„ 1981. - С. 117
[10] Сафончик 0.1. Правове регулювання припинення шпюбу в Україні: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - О.. 2004. –С.13
[11] Чигир В.Ф. Советское семейное право. - Мм., 1989. –С.111
[12] Семейный Кодекс Российской Федерации // Собрание законодательства Российской Федерации. - 1996. — № 1.
[13] Закон Республики Казахстан о браке и семье // Ведомости Парламента Республики Казахстан. - 1998. - № 23.
[14] А.Б. Райчук. Поняття «припинення шлюбу», «розірвання шлюбу», «розлучення». Їх співвідношення// Вісник Київського Національного у-ту ім.Т.Шевченка. Юридичні науки. – Випуск № 69. - 2005. –С.128
[15] Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. - М., 1995. - С 402.
[16] Большая советская энциклопедия / Глав. ред. Б.А. Введенский. - 2-е изд. - М., 1955. Т.35.-С.605; Большая советская энциклопедия / Гл. ред. A.M. Прохорова. -3-е изд. - М., 1975. - Т. 21. - С. 494; Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. A.M. Прохорова. - М.. 1991. - Т. 2. - С. 245, С.998; Юридический энциклопедический словарь /Под ред. А.Я. Сухарева. - М., 1984. - С. 315.
[17] Маслов В.Ф.. Пушкин АА. Советское семейное право. - К.. 1981. - С. 109.
[18] Ctetney S.M., MassonJ.M. Principles of Family law. - London, 1990.-P. 81.
[19] Смейний кодекс України. –К.ВЕЛЕС, 2009.-С.25
[20] Сімейне право України: підручник. / За ред Ю.С. Червоного – К.: Істина, 2004. – С.207

Категория: Мои статьи | Добавил: lexlviv (13.09.2010)
Просмотров: 6381 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всего комментариев: 1
1 Юля  
Спасибо большое!

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входа

Поиск
Друзья сайта
Статистика
Copyright MyCorp © 2018
Зробити безкоштовний сайт з uCoz